МЕНЮ










15 червень 2012 - 12:28

Усе життя - на сторожі здоров’я


– Часто згадую ті роки, – каже Григорій Іванович, – як працював у глухому селі, у малесенькому ФАПі. Доводилось все робити самому. У штатному розписі були лише фельдшер та санітарка. Не мали ні транспорту, ні належного медичного обладнання. Але то був чудовий час – я отримав чимало життєвого та професійного досвіду. Потім була служба в армії на Уралі, також фельдшером. Доводилося надавати медичну допомогу не лише військовослужбовцям, а й мешканцям навколишніх сіл. Пригадується, як взимку з військового містечка доставляли до найближчої лікарні породіллю, а машину замело в дорозі снігом...

Наступний етап – навчання в Одеському медінституті. Інтернатуру проходив у Кіровоградській обласній лікарні, отримав направлення дільничним терапевтом у третю міську лікарню обласного центру, а через деякий час – пропозицію очолити третю поліклініку, де працює і донині (віднедавна у закладу – інша назва).

– Вже 37 років я очолюю цей медзаклад, починав, ще коли він знаходився у самісінькому центрі міста, на вулиці Карла Маркса, – веде далі розповідь Григорій Іванович. – Коли розпочалось будівництво нового приміщення поліклініки, днював і ночував на будівництві. Спорудженню нової поліклініки я віддав десять років життя.

Наприкінці 1989-го поліклініка була здана в експлуатацію. Нині це – один з провідних закладів первинної ланки надання медичної допомоги населенню, де обслуговується близько 50 тисяч кіровоградців.

– Найцінніше, що маємо в нашій поліклініці, – це трудовий колектив, – зазначає Григорій Кузьмович. – Не можу не згадати таких спеціалістів, як Тетяна Шевчук, Тетяна Загороднюк, Олена Баранова, Тетяна Ципенко, Ірина Коваль та багато інших лікарів, медичних сестер, молодшого медичного персоналу, технічних працівників. Усіх не перелічити, адже в нас – понад 200 працівників. Саме завдяки цим людям у нашому закладі затишно, комфортно. У триповерховому корпусі замінили систему опалення, є гаряче водопостачання.

Медичною стежкою пішла й дружина Григорія Івановча – Зоя Миколаївна, яка працює головною медсестрою в дитячій поліклініці вже 25 років. Виростили чотирьох дітей – Сергія, Андрія, Ірину та Ольгу. Щоправда, лише один син обрав фах лікаря, закінчив Запорізький медичний університет, і тепер у тому ж таки Запоріжжі працює акушером-гінекологом.

– Я ніколи не наполягав, щоб мої діти обов’язково пішли батьківською стежкою, – розповідає Григорій Іванович. – Кожен обирав професію до душі, але всі вони здобули вищу освіту, знайшли себе в різних галузях.

Восьмеро онуків також радують дідуся та бабусю. Старший у Запоріжжі закінчив школу, думає, куди вступати вчитись.

– Він у нас вірші пише, має неабиякі здібності до художнього слова, – наповнюється ніжністю голос Григорія Івановича. – А ще добре грає на музичних інструментах. Тому ким стане – важко сказати, але, думаю, що нам з дружиною вдалося виховати прекрасних дітей, а вони подарували нам чудових онуків. Життя непередбачуване, але знаю, вони з гідністю впораються із усіма труднощами, як учили їх ми, як учили нас наші батьки.

У переддень свята Григорій Іванович побажав усім рідним, колегам, друзям, нинішнім та майбутнім пацієнтам, передусім, здоров’я. Буде здоров’я, і людина почуватиметься щасливою. Такий закон життя. І змінити його нікому не під силу.

Оксана ВЕРСТЮК
Фото Олега ШРАМКА



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.36515 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua