МЕНЮ










10 травень 2019 - 09:24

Відблиски війни


Зі спогадів народного художника України Михайла Надєждіна.

Події відбуваються на залізничній станції Білопілля Сумської області в 1941-1944 роках.

Для мене війна почалася, коли мені було шість років, десь опівночі. У мене був чиряк на нозі, і я сам не міг йти до двору, то просив маму. І ось вона взяла мене під руку, ми відчиняємо двері, а двері, до речі, у нас не запиралися на замок, а лише на клямку, і тут заходить такий великий чоловік з мідною бляхою на грудях, каска з ріжками і: «Матка, цурюк…» і пояснює, що прийдуть до нас солдати. А далі у двір завели коней – ломовиків, що витягали з калюж і багнюки машини, то я дивився на них і нині згадую – у Дюрера я бачив таких з зав’язаними вузлом хвостами, масивними ногами, потужних, насичених середньовічною міццю. Потім зайшли одинадцятеро солдат, у світлиці розставили розкладачки, розвісили амуніцію. У них був потяг до спілкування з дітьми. Скинуть матраци на підлогу і нумо з нами малими бурюкатися. Така забава: їм приємно, і нам весело, це зараз я розумію, що були вони молоді хлопці, у кожного залишені домівка, родина. Війна закинула їх в наш край, думаю, не з їхньої волі, а хотілося домашнього тепла. Потім мама пішла до комендатури просити, адже солдатів у хаті одинадцятеро та нас шістнадцятеро: дев‘ятеро дітей, мама, тато, тітка Ганна з Людкою та Семеном з Костянтинівки та тітка Веселька теж з дитиною. І всі ми на кухні, там – піч, просо, рядна, живемо, як в рукавичці. То солдатів забрали від нас, змінив їх офіцер, Юзефом звали. Пам’ятаю плетені погони, підсвистує і сидить штопає панчохи, у матері візьме ополоник дерев’яний, натягне на нього панчоху і зашиває, підтяжки в нього знатні були. Зранку, як збереться на службу, «Кіндер, ком гір», – кличе нас до столу, а там уже розкладені бутерброди – шматочки хліба намащені маслом, кожному по бутерброду, а потім на службу, дуже акуратний був.

І ще були два випадки пам’ятні. Зима, холод страшенний, стукають у двері, мама відчиняє, стоїть німець в шинельці, пілотці, закутаний у щось, з котелком і просить: «Яйко, млеко», а батько дивиться, та й каже: «Яке там яйко, млеко, заходь, супу поїси гарячого, а то замерзнеш». А мама суп якраз зварила з маку, у нас маку багато було. То він сів, посьорбав супу, мама йому ще й в котелок налила із собою.

А то зарізав батько кабанчика, і якась падлюка з наших в комендатуру донесла. Прийшла до нас комісія. І старший каже, що так ось і так, треба сало та м’ясо віддати на благо рейху. А в нас хата, стеля з волоків дерев’яних, обмазаних глиною, і на одному з них люлька висить, я брата Толю качаю. І от німець побачив ту картину, може, вона йому свій дім нагадала, підійшов, та й сам став качати, потім цукерки дістав, яйця та в колиску кладе, каже: «Добре, підемо ми». Мама їм по шматку сала загорнула, вони й пішли.

І які я висновки для себе зробив: немає гарних чи поганих націй, народів, а є люди – або гарні, доброзичливі, нормальні, або паскудні. А війна, чи то інше щось – це обставини, що виявляють людські якості.

А радянські війська – це інша сторінка. У нас замість німця жив грузин Володя. Вони з батьком сядуть, чвертку вип’ють, а він командував чи відділенням, чи взводом, то вже я не знав, зенітників, а зенітники – дівчата. І ось одного дня бачимо – над станцією бій іде. Літаки гудуть страшно, зенітки стріляють і збили німця, «раму» казали, він падає, дим іде, і врізається на околиці села в рогача старої верби над ставом. Були там три льотчики, то один загинув, іншого полонили, а третій перерізав собі шию бритвою. Поклали їх біля ставка, а нас водили дивитися на цей жах, а мені ще не було й десяти років.

Оце тобі війна. Драма життя. Гітлер сидів у теплому кабінеті, а Сталін – у своєму, а люди муку терпіли. Оце я реально бачив…




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.37041 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua