МЕНЮ










20 вересень 2019 - 09:04

Вікно в інформаційний простір


Понад рік у Кропивницькому успішно функціонує центр молоді з інвалідністю «Сильні духом». Ініціатор його створення – голова організації матерів дітей з інвалідністю «Серце матері» Людмила Шукрута. Вона вирішила допомогти особливим дітям попри їхні важкі діагнози соціалізуватися, розвинути практичні навички, а декому – обрати професію і стати повноцінним членом суспільства. Зараз центр відвідують 15 дітей.

– Наші вихованці часто обмежені чотирма стінами власної домівки, а ми допомагаємо їм розкритися, продемонструвати, на що вони здатні, – розповідає Людмила Шукрута. – І, як виявляється таким дітям потрібен певний поштовх для розкриття талантів, адже батьки через жалість беруть на себе виконання певних завдань за них. А даремно. Дитина повинна здобувати не просто знання, а й уміти їх застосовувати, набути певних практичних навичок, які допоможуть їй згодом у житті.

На це і спрямована діяльність центру «Сильні духом». Тут працює декілька студій. Наприклад, у студії «Самообслуговування» молодь опановує побутові навички. А ще студія «Арт-терапії» або «Сувенірної продукції», де молодь виготовляє різноманітні сувеніри. Це прикраси, листівки ручної роботи, елементи декору та багато іншого, щоб зробити подарунок мамі, друзям. В «Кулінарній студії» діти опановують ази приготування різних страв, адже дехто з них не вмів навіть бутерброда зробити. А вихованці «Театральної студії» зараз готують справжню виставу. Діє «Кіноклуб», де збирається молодь, переглядає фільми. Сюди приходять відомі у місті люди з інвалідністю, які зуміли довести попри всі проблеми зі здоров’ям свою успішність. Так, першою була паралімпійська чемпіонка Алла Мальчик. Вона розповіла про себе, свої спортивні досягнення. Всі разом переглянули фільм про спортсменку. А ще є справжня кінозірка Мар’яна Архарова, яка маючи діагноз синдром Дауна, знялася у головній ролі в художньому фільмі Олександра Жовни «Історія Лізи». У фільмі йдеться про «сонячних дітей» та про те, як їм жилося в Радянському Союзі. Після перегляду фільму вона розповіла багато чого цікавого, і діти слухали її з неабияким задоволенням. Такі мотиваційні зустрічі дуже потрібні вихованцям центру. Щоб вони розуміли, що світ не обмежується стінами їхньої квартири. А їхні важкі діагнози – не причина опускати руки.

Це перший заклад в області, створений завдяки ентузіазму, розумінню проблем адаптації дітей з інвалідністю в сучасне середовище, і шлях до його створення проліг через участь активістів у конкурсі проєктів «Громадський бюджет - 2018». Проєкт переміг, а його автори отримали близько 400 тисяч гривень на облаштування центру. Крім того, що будівельники виконували основні роботи, батьки дітей з обмеженими можливостями також активно долучились до створення центру: наводили лад у відремонтованому приміщенні, благоустроювали територію. Зараз сюди прагнуть потрапити діти та молодь з інших районів Кіровоградщини, зокрема Компаніївського, міст Олександрії, Бобринця, найближчих до Кропивницького населених пунктів – селища Нового, села Первозванівки. Їх радо вітають, коли ті приїздять, влаштовують спільні заходи тощо.

– Ми хотіли значно розширити географію діяльності нашої організації, якомога більше задіяти молоді, яка потребує нашої допомоги, прагне спілкування зі своїми ровесниками, набуття навичок перебування у колективі, а також практичних знань та вмінь, які згодом допоможуть їй соціалізуватися у суспільстві, – наголошує Людмила Шукрута.

Вона розповідає, як ішла до реалізації такого проєкту. Згуртувала навколо себе батьків, які мають особливих дітей. Разом розмірковували над тим, як зробити так, щоб дитина, коли підросте, успішно соціалізувалася. Вирішили, що такий центр варто організувати на базі міського центру соціальної реабілітації для дітей з інвалідністю. Керівництво комунального закладу підтримало таку ініціативу. А батьки дітей радо взялися до роботи. Саме вони та декілька волонтерів проводять у центрі різноманітні заходи, займаються з дітьми практичними заняттями.

Згодом зрозуміли, що конче необхідно організувати студію «Вікно можливостей», де молоді люди з інвалідністю будуть навчатися комп’ютерної грамотності для адаптації в інформаційному просторі. Раніше особливі діти, які хотіли оволодіти комп’ютерною грамотністю, відвідували обласну наукову бібліотеку ім. Д. Чижевського. Але не для всіх це було доступно, а охочих було достатньо. І потрібно було допомогти дітям втілити їхню мрію.

І знову Людмила Шукрута разом із своїми однодумцями розробили соціальний проєкт, і у вересні минулого року вибороли кошти з громадського бюджету. Отримали 150 тисяч гривень на придбання необхідної комп’ютерної та оргтехніки. Купили три комп’ютери, плазму, проєктор і екран, принтер, щоб виготовляти буклети та листівки. Зараз займаються пошуком програмістів, які б встановили спеціальні програми для занять дизайном, комп’ютерною графікою, для виготовлення відеопродукції. Такі люди погоджуються працювати на волонтерських засадах.

– У мене на прикметі є викладачка одного з університетів обласного центру – Людмила Володимирівна, яка попередньо погодилась працювати з нашими дітками на волонтерських засадах, – розповідає Людмила Шукрута. – Конкретніше нічого не можу сказати, щоб не наврочити. Адже все залежить від її доброї волі, бо заплатити ми не можемо. А от на доброчинних засадах раді були б, щоб вона навчила наших вихованців комп’ютерній грамотності. Дітям та молоді з особливостями розвитку дуже потрібно навчитися працювати на комп’ютерах. Це можливість не просто орієнтуватись в інформаційному просторі, знаходити друзів у соцмережах, а і здобути професійні навички – набирати тексти, розробляти проєкти, самостійно виготовляти поліграфічну продукцію. Сподіваємось, що це допоможе згодом професійно реалізуватися у житті.

– Якщо інші студії розраховані на естетичне, психологічне виховання та здобуття практичних навичок наших дітей, то комп’ютерна – це, передусім, пізнавальна та навчальна, – розповідає мама особливої дівчинки Оксана Мороз. – Особливо це стосується тих дітей, які не відвідують загальноосвітніх закладів, навчаються вдома. Як вони всі зраділи, коли дізналися, що ми запропонували свій проєкт на громадський бюджет. Ті, кому вже було 16 років, пішли проголосували за нього. Для них це була ціла подія, через непрості умови доступності у нашому місті – дістатися до міської ради, проголосувати разом з іншими. Був піднесений настрій. Діти так хотіли, щоб ми виграли ці комп’ютери. І удача нам усміхнулася. Коли привезли техніку, діти все запитували: «Коли ж?» І ми, батьки, розуміємо їхню нетерплячість. Дехто з дорослих висловив сподівання, щоб організувати курси для «чайників» для батьків, щоб вони також могли здобути, наприклад, практичні навички в оволодінні банківськими послугами тощо.

Центр відвідують троє дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, тобто візочники. Дві дівчинки проживають неподалік, і у їхніх батьків немає проблеми з доставкою на заняття. А от хлопчик Коля мешкає у віддаленому мікрорайоні: влітку він постійно відвідує заклад, а коли прийде зима – то виникає проблема.

– Але над цим ми працюємо, бо хочемо, щоб всі наші діти мали можливість повноцінно розвиватися, – додає Оксана.

Надійці Мороз – 16 років. Вона відвідує загальноосвітню школу №7. Дівчинка пересувається на візку. Але у неї є свої плани на життя. Вона каже, що не вирішила, ким буде, але, можливо, це обере саме комп’ютерні технології.

– Мені буде набагато легше працювати на новеньких комп’ютерах, адже в школі вивчала інформатику, – розповідає дівчинка. – А от декому ще доведеться повчитись. Але я зможу допомогти.

Як допомагала 12-річна Софійка. Їй дорослі доручили набрати вдома списки дітей, які відвідують центр. То вона впоралась на «відмінно».

– На даному етапі ми хочемо виявити спроможність наших дітей, а потім їх профорієнтувати і працевлаштувати, – зазначає Марина Малухіна. – Так, відвідує центр 30-річний Андрій. Він погано рухається, але міг би працювати зі ксероксом, сканером. Таке завдання ми для нього поставили. Тож, коли оволодіє оргтехнікою, займатимемось його працевлаштуванням.

А от для Костика Малухіна потрібна спеціальна клавіатура, бо в нього погано працюють ручки. Таку бачив і користувався нею його товариш Ігор Ткачик, коли проходив лікування в Одесі. Тепер мама Костика Марина загорілася ідеєю придбати для таких діток спеціальні клавіатури і гаджети із сенсорними екранами.

Марина Малухіна підшуковує грантові програми, які б дозволили закупити таке обладнання. Це буде наступне придбання для особливих дітей.

Так, крок за кроком, ідея втілюється в життя. І вже наприкінці вересня студія «Вікно можливостей» прийме своїх перших вихованців, для яких оволодіння сучасними інформаційними технологіями стане справжнім вікном у світ можливостей, допоможе їм навчитись спілкуванню з іншими людьми, соціалізуватися, реалізувати себе у майбутньому дорослому житті і знайти нових цікавих друзів. А громадський бюджет Кропивницького став тим інструментом, завдяки якому батьки дітей з особливими потребами мають можливість втілити всі свої ідеї в життя – на користь діток і молоді, які так потребують суспільної уваги та підтримки.

Оксана ВЕРСТЮК



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.37976 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua