МЕНЮ










1 квiтень 2005 - 20:38

Василь Компанієць: ЖИТИ ЗА ЗАКОНОМ ТРЕБА ВЖЕ СЬОГОДНІ


Василь КомпанієцьСитуація, яка склалася зараз, і ті події, що відбуваються на Кіровоградщині, примусили мене звернутися в першу чергу до керівництва держави, до Голови Верховної Ради, до Президента. Я привіз із собою звернення до уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової. Зачитую: "Шановна Ніно Іванівно! Звернутися до Вас примушують обставини, які можна розцінювати як початок політичних репресій на Кіровоградщині.

Протягом 12, 13 березня поточного року в порушення норм процесуального права співробітниками Кіровоград-ського УБОЗу проводились затримання членів територіальної виборчої комісії виборчого округу №100 першого скликання.

За свідченнями членів комісії, допити проводились безпосередньо у приміщенні УБОЗу із застосуванням фізичного впливу та психологічного тиску з метою примусового отримання свідчень щодо порушення чинного виборчого законодавства посадовими особами Кіровоградського міськвиконкому".

До речі, слід зазначити, що справу веде прокуратура, і, відповідно до все тих же норм процесуального права, людей повинні запрошувати повістками до прокуратури, де вони повинні давати свідчення. Але їх чомусь допитує УБОЗ, возить, збирає. Я привіз копії скарг цих людей, їх уже вісім. Тобто вісім чоловік, що були затримані працівниками УБОЗ і допитувалися. Вони написали скарги до обласного і міського прокурора. (Про деякі з них "Вечірня газета" розповідала у минулому номері).

Я сам пропрацював 14 років на оперативній роботі. Правда, ще за радянських часів. Але я не пам'ятаю такого, щоб працівники міліції чи хтось із правоохоронних органів підозрюваним чи свідкам сипали за комір сніг. А це людина пише офіційну скаргу до прокуратури. "Нестерпний тиск з боку працівників правоохоронних органів продовжувався приблизно сім годин". Коли норми процесуального права говорять про те, що людину можуть допитувати три години, а потім треба або затримувати, або пред'являти звинувачення.

Ось скарга мешканця Кіровограда Дмитра Хмеленка. Затриманого з вулиці доставили до УБОЗу. Знову ж таки на нього здійснювався психологічний тиск, що потрібно давати свідчення, які вимагають працівники міліції. Говорили: "Бачиш, люди написали те, що їм сказали, і вони зараз підуть додому, а ти будеш сидіти в СІЗО". Більше того, що викликає обурення цих людей і мене особисто, це те, що в цих допитах брав участь працівник міської прокуратури Душинський. Фактично прокуратура сьогодні здійснює нагляд за дотриманням чинного законодавства. І виходить так, що працівники УБОЗу тиснуть на затриманих, а потім процесуально оформляє протокол допиту працівник прокуратури, який повинен захищати їхні права. Не говорячи про те, що людині, якщо вона навіть не звинувачена, нормами процесуального права передбачена юридична допомога адвоката. Навіть у якості свідка людина теж має право на правову допомогу. Стаття 63 Конституції передбачає, що людина має право не давати свідчення, якщо вони зачіпають її або її родичів, близьких. На всі зауваження допитуваних щодо цього правоохоронці відповідали, що стаття 63 Конституції — то для нормальних людей, а для вас, мовляв, немає, тому давайте свідчення.

От скарга Кирила Чельника, теж колишнього члена комісії першого скликання. " Потім мене тривалий час виводили з кабінету та ставили до стінки. Заводили знову, задавали одні і ті ж самі запитання, інших показань не давав, настоював на своєму. Потім зайшов працівник УБОЗу, який почав на мене кричати та говорити мати, залякувати, говорити, що в СІЗО ще не такі розколювались, що в мене тепер є багато часу подумати. І що сьогодні я додому не потраплю і навряд чи вже колись взагалі потраплю. Також мене виводили до коридору та вели зйомку на камеру, питали прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи та проживання, по кілька разів перепитували відомості. Вказували, як треба повертатися, яким боком стояти, після цього знову заводили до кабінету і продовжували допит. Задавали ті ж самі питання, погрожували. Працівник УБОЗу сказав, що я дуже міцно тримаюсь, але якщо я не дам необхідні свідчення , то додому не поїду ніколи, а вони розколювали і більш стійких людей. І що іншого виходу, як дати нові свідчення, у мене немає. Я відмовився. Мене попрохали вийти з кабінету і чекати слідчого з прокуратури". Людина фактично знаходилась в УБОЗі з 8 ранку до 20.30 без усякого оформлення затримання. "Після такого тривалого морального натиску, а також фізичного знесилення я зрозумів, що якщо я не скажу, що їм треба, то мене поб'ють і все одно примусять дати необхідні докази. Я почав погоджуватися з тими обставинами, на яких вони наполягали, оскільки був виснажений і погано розумів, що мене питають. Під психологічним тиском та погрозами відправлення в СІЗО я був вимушений підписати складений слідчим прокуратури протокол, у якому, до речі, не були зазначені працівники УБОЗу, учасники допиту, та зазначити, що до мене не застосовувались заходи фізичного та морального впливу". Існує тільки один процесуальний документ — протокол. А працівники УБОЗу, щоб потім мати докази, примусили цю людину давати розписку, що на нього не тиснули і не застосовували заходи фізичного впливу.

А ось взагалі скарга жінки: "Прошу вас вжити заходів щодо захисту моєї особи, житла та належного мені майна від свавілля співробітників Кіровоградської міліції та обласного УБОЗу, які ставлять мене своїми незаконними та брутальними діями на межу психологічного зриву. Біля мого помешкання постійно знаходяться автомобілі зі співробітниками цих служб, звертаються до мене з вимогою допустити їх до мого будинку, спиняють моє авто". Це дружина одного із колишніх членів комісії. У ще одній скарзі говориться: "Коли за мною приїхали працівники міліції, щоб затримати, мене не було вдома. Вони сказали батькам, що затримають брата і поки я не з'явлюсь до УБОЗу, вони брата не відпустять".

Я також подав скаргу вчора обласному прокурору як громадянин і депутат обласної ради. Така ж скарга є ще від одного депутата міської ради про незаконне спостереження. Я від'їжджав до Києва і, так як у мене залишився досвід роботи в правоохоронних органах, виявив за собою спостереження. У скарзі до прокурора я вказав номер машини, яка за мною стежила. Машина була обладнана засобами спецзв'язку, на яких я трохи розуміюсь. Але чому спостереження? До мене що, якісь звинувачення є? З чого розпочалась справа Гонгадзе? З того ж самого спостереження, а людині не було пред'явлено ніяких звинувачень. Нічого не змінилося, якщо звинувачували, що дії міліції були незаконні при попередній владі, то вони такі ж самі незаконні і за цієї влади. Люди залишились ті ж самі: якщо йде вказівка зверху, знизу не особливо задумуються, що важливіше, закон чи вказівка зверху. Я прекрасно розумію все це. Є так званий людський фактор. Кожна людина боїться за свою роботу, за шматок хліба, за свою сім'ю. Тим більше зараз, абсолютно є такі підстави. Я вважаю, що це об'єктивно — коли міняється команда, міняються люди. Але ж не так, як зараз. Я розумію, коли йдуть керівники адміністративних районів. Але коли йдуть їх заступники, всі начальники управління, відділів, але це ж фахівці, вони не один рік працювали, мають досвід. Чому ніхто не задає таке питання: хто взагалі готовий нести політичну відповідальність? Буквально днями у Бобринецькому районі відбувся суд. Голові комісії, жінці, винесли вирок: п'ять років позбавлення волі, щоправда, умовно з трирічним випробовувальним терміном. Слава Богу, що людину не відправили до колонії. Усе правильно: формально норма закону дотримана, було досудове слідство, судове, вирок суду — все законно. Тільки чому ніхто не питає, яка була політична система на той час? Якщо всі говорять, а у вас був вибір, якщо ви були не згодні, ви повинні були заявити. Говорять, що всі керівники виконавчої влади виконували злочинні накази. Та іншого не було: якби ти не виконував ті чи інші накази, ти б просто не був керівником виконавчої влади. Але сьогодні те ж саме.

Я виріс і прожив усе життя на Кіровоградщині. Зв'язки є і серед працівників правоохоронних органів різного рівня, всі говорять, що на рівні керівництва обласного УМВС, обласної прокуратури йде така розмова, що є план: треба на всіх, хто у виконавчих органах влади, був на високих посадах при попередній владі, потрібно знайти компромат, порушити кримінальну справу і притягнути до відповідальності. Це ж те саме, що було при попередній владі і ще раніше, ми вже маємо такий історичний досвід. Я вважаю, що ніякої перспективи навіть у нової команди немає. Тому що якщо ми на словах декларуємо про те, що ми будуємо громадянське суспільство, а діємо так, як ці робітники міліції, то про яку демократію може йти мова? Можна сказати, що ми сьогодні будемо жити так, а коли розберемося, то будемо жити за законом. Я впевнений, що історія повторюється, колись прийде нова влада і скаже: " Та ні, зачекайте, давайте сьогодні розберемося з вашими порушеннями закону, а потім будемо жити за законом. Так не можна, потрібно колись поставити крапку і сказати: "Давайте всі будемо жити за законом уже зараз". Я вважаю, що абсолютно нормальний процес, коли до влади приходять нові люди. Так у всіх країнах — є опозиція, є тіньовий уряд. Опозиція приходить до влади і готовий тіньовий уряд починає вносити своє бачення. Але переслідування, суд переможених не має перспективи і прогресивної дії на суспільство. Порушення закону породжує тільки наступне порушення. І коли цих людей допитують, чи брали вони гроші від штабу Януковича, говорять, що це не законно. Але ж у мене є документ. "Регіональний штаб коаліції "Сила народу" в Кіровоградській області — 11 листопада (етап між 1 і 2 турами), керівникам міських та районних штабів. 13 листопада об 11 годині в регіональному штабі відбудеться нарада з керівниками штабів. До початку наради здати звіти по розрахунках з керівниками ВД (виборчих дільниць), членами ДВК (дільничних виборчих комісій) та спостерігачами. Звіти погодити з довіреними особами. Керівник регіонального штабу Валерій Кальченко". Особа теж відома. То це ж подвійні стандарти. Ми всі прекрасно знаємо, що всі платили гроші: і спостерігачам, і агітаторам, і членам комісії. Порушення також були і на виборах Президента в 1999 році, приблизно ті ж самі. Але тоді чомусь ніхто не підіймав це питання і не говорив, що когось треба притягти до відповідальності. Але якщо ми зараз будемо йти за принципом: переможців не судять, а переможених судять, то я вважаю, що на виборах 2006 року буде те ж саме.

Коли сьогодні говорять, що губернатори будуть центрами виборчих процесів, зрозуміло, що вони будуть так чи інакше підтримувати ті політичні сили, завдяки яким вони стали чиновниками такого рангу. Це буде те ж саме адміністративне втручання, що б ми там не говорили. Усі ми живі люди і не стали іншими за цей час, питання у тому, щоб створити такі умови в державі, щоб цього більше не було. Для перевиховання людини повинні статися зміни в її світогляді, психології. А так як сьогодні — ці прийшли, бо вони чесні і справедливі, а ті, що були вчора, то злочинці. Більше того, мене непокоїть те, що у суспільстві знову з'явився страх: якщо ти підтримав "не того", тебе звільнять з роботи. Особливо це видно в людях, які все життя пропрацювали в якійсь виконавчій владі. На рівні начальника відділу сьогодні людей викидають на вулицю. На собі відчув, що у мене стало набагато менше знайомих, друзі залишились, але зі мною не дуже вже хочуть мати контакти, бо я представник тих, хто не підтримав, з ким ще треба розібратися. Якщо знову у суспільстві буде цей страх перед тим, що за свої політичні уподобання, принципи людина може залишитися без шматка хліба, то я вважаю, що якоїсь перспективи таке суспільство не має.

Сьогодні тільки у нас є найбільші можливості на такі речі. Я не кажу, що вони системні по всій країні, але прояви вже є, зокрема на Кіровоградщині є скарги. Тільки сьогодні, я думаю, це ще можна зупинити. І ті, хто це робить, можливо, задумаються, що вони теж порушують закон. Якщо не сьогодні, то тоді, коли вже їм пред'являть такі ж звинувачення, які вони пред'являють тим людям, про яких іде мова.

Відповідаючи на запитання журналістів, Василь Компанієць прокоментував справу Пересунька:

— Про цю справу я зовсім недавно тільки взнав і не пам'ятаю детально, що там. Але я проти того, щоб керівник Верховної влади втручався у роботу правоохоронних органів. Єдине, якщо йому стали відомі порушення норм процесуального права, норм закону, він повинен вимагати, щоб ці норми не порушувалися. Це функціональні обов'язки Верховної влади. А сьогодні є скарги: новий голова адміністрації приходить у прокуратуру і каже: "Дайте мені кримінальну справу по фальсифікації виборів". Слідчий пояснює: не може дати, бо закон не передбачає. Він говорить, що тоді я тебе, мовляв, вижену з роботи. Працівник міліції написав рапорт на звільнення. Кажуть, що справа Пересунька була сфабрикована, але ж ця справа вже закінчена, наскільки я знаю. Коли сьогодні навішуються ярлики — злочинці, бандити, тоді буде "око за око".

Щодо пікетування і голодування студентів Кіровоградського педуніверситету, то я знаю педуніверситет, знаю Радула довгий час. Сьогодні в кожному колективі є конфлікт, є нормальне цивілізоване вирішення цього конфлікту. Чому сьогодні мовчить Міністерство освіти? Пишіть тоді в комісію, нехай розбереться. Якщо до Радула, як до ректора, є претензії, то видайте наказ міністра. Зняти його може міністр, нехай міністр його звільнить наказом і тоді колектив викладачів обере іншого ректора. Чому повинні 11 чоловік, які голодують, міняти ректора педуніверситету? Але Міністерство мовчить. Я вчора прочитав у газеті, що Радул на лікарняному, не могли додзвонитися. Це смішно. Він знаходиться у Києві в лікарні, я чомусь до нього зміг дотелефонуватися. Це можна вирішити за один день, але у міністра немає бажання, треба ж тримати ейфорію в народі.

Студенти вимагають звільнити ректора. У мене запитання до міністра. Чому він не реагує на це? Він же може створити комісію, яка надасть висновок, що Радул не може керувати цим колективом. Але ж є ще ті, хто підтримує його у Києві, не так усе однозначно. Хоча конституційне право на зібрання, на волевиявлення в людей є.

Людмила ЛЕВЧЕНКО



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.40281 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua