МЕНЮ










14 серпень 2015 - 12:21

...І вийшла за шульгу


Кіровоградка Тетяна Коток належить до тих десяти відсотків людства (цифра, звісно, – приблизна), котрим тримати ручку, ложку та ще багато предметів зручніше лівою рукою, ніж правою. Як же живеться шульзі у сучасному світі? Про це Тетяна розповіла кореспондентові нашої газети. Приводом для розмови стала ось яка обставина: вчора, як і щороку 13 серпня, відзначався Міжнародний день шульг.

На зустріч Тетяна прийшла з матір’ю Світланою і сином Богданом – ще немовлям. Поки Богданчик спав у колясці, жінки розповідали.

– Навіть не знаю, від кого з рідні Таня успадкувала цю особливість, – першою взяла слово Світлана. – А те, що донька – лівша, я помітила, коли вона ще зовсім маленькою була. Іграшки, які ми давали дитині, вона намагалася брати у ліву руку. Ми Таню не перевчали на правшу, як дехто з батьків робить...

– Але моя бабуся, – уточнила Тетяна, – навчаючи мене, малу, письму, намагалася вкласти мені ручку в праву руку. Я ж перекладала її в ліву, як мені зручно. Коли пішла в школу, з’ясувалося, що в нашому класі – ще двоє шульг, хлопчик і дівчинка. Нас у школі ніхто не змушував до писання правою. Але я навчилася робити це. Правою пишу трохи повільніше й гірше, ніж лівою.

– Чи наділила вас природа якимись гуманітарними талантами, притаманними більшості шульг? – поцікавився автор цих рядків у Тетяни.

– Аякже! – відповіла за дочку Світлана. – Вона й музикою займалася, й гуманітарну освіту здобула – закінчила Кіровоградський педуніверситет, спеціальність – "Вчитель молодших класів". А малює як! На жаль, не віддали її свого часу в художню школу – дитина й без того завантаженою була.

– Так, я навчалася в музичній школі, грала на кларнеті в оркестрі "Зміна", – підтвердила Тетяна. – А малювання – це моє хобі і тепер. Що, питаєте, можу намалювати? Наприклад, можу з допомогою олівця відтворити на папері фотографічний портрет людини.

– Усю хатню роботу я роблю лівою, – продовжила молода мама. – Незручностей якихось не відчуваю. До речі, й мій чоловік – шульга.

– Та ви що? – здивувався автор цих рядків.

– Так. Я помітила це, коли ми вже знайомі були. Бачу якось: Максим пише записку лівою. Хоча, як з’ясувалося, він пристойно володіє і правою. Цьому Максим навчився завдяки прикрому випадку – травмував ліву руку. Він у мене каратист, кандидат у майстри спорту.

– Мабуть, ліворукість може добре прислужитися каратистові в поєдинку.

– Мабуть, так. До речі, коли я школяркою грала в баскетбол, то відчувала свою перевагу над правшами. Їм непросто було відібрати у мене м’яч.

– Напевне, вам цікаво виявляти серед інших людей подібних вам?

– Завжди звертаю увагу на те, якою рукою людина пише.

– А ваш синок ще не визначився, яким йому бути – ліво- чи праворуким?

– Ой, він ще дуже малий. Та гадаю, що буде, як і я з Максимом, шульгою.

Записав Віктор КРУПСЬКИЙ
Фото Олега ШРАМКА




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.37241 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua