МЕНЮ










12 квiтень 2010 - 11:39

ВЛАДА І ГРОМАДА – ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ


А тим часом "Вечірня газета" взялася з’ясувати, що думають про це представники різних депутатських фракцій Кіровоградської міської ради та інші мешканці міста. До речі, кіровоградці охоче відгукнулися на пропозицію газети висловитися з приводу перейменування міста й надсилають листи на нашу електронну адресу.

Слово влади

Голова фракції "Наша Україна" Олександр Дануца:

– Я особисто й наша фракція вже давно однозначно вирішили підтримати ініціативу про перейменування Кіровограда. Ми переконані, що місто, до якого не має ніякого стосунку Кіров, не повинне носити його ім`я. Ми вважаємо, що воно має називатися Єлисаветградом. Саме через "с", а не через "з" – тобто на честь святої Єлисавети, а не цариці Єлизавети.

Голова фракції Соціалістичної партії України Олена Костенко:

– Може, й потрібно перейменовувати місто – і не обов`язково на Єлисаветград. Але не тепер. Яка зараз економіка міста? Нестабільна. Кожній родині, кожній юридичній особі треба буде витратити кошти на внесення змін до документів… Багато хто каже, що практично всі проблеми Кіровограда – від його назви. Мовляв, як корабель назвеш... Я думаю, що від назви населеного пункту його економіка не залежить. В усіх українських містах, як би вони не називалися, – практично однакові економічні проблеми. Ми вже перейменували вулицю Луначарського на Чорновола – і що? Тепер юридичним особам і мешканцям вулиці необхідно витрачати гроші на зміни в документах…

Голова фракції Партії регіонів Віктор Кухаренко.

– Позиція нашої фракції – перейменування потрібне. Ми й запропонували провести з даного питання громадські слухання. Що дасть, на нашу спільну думку, повернення першої назви місту? Це – передумова для розгортання позитивних процесів, які здатні змінити економічну (і не тільки) ситуацію в ньому на краще.

Член фракції Комуністичної партії України Володимир Горбатенко:

– Комуністи Кіровограда – проти зміни назви обласного центру. По-перше, протягом багатьох років радянської влади його зростання й розквіт відбувалися саме в сув’язі з назвою Кіровоград. Про це слід пам’ятати, а також шанувати вкладені в цей розквіт душевні й фізичні сили тисяч і тисяч кіровоградців. Окрім цього, прийняття рішення про перейменування потягне за собою великі видатки на переоформлення усіляких документів. Не зрозуміло також, як у випадку зміни назви обласного центру називатиметься область. А думку про це мешканців Кіровоградщини хтось спитав? Нинішні покоління жителів міста народилися і зростали саме в Кіровограді, тому не зрозуміло, чому надалі вони мають уживатися з іншою назвою…

Голова фракції БЮТ Іван Марковський:

– Ми вважаємо, що перейменовувати Кіровоград потрібно. Але вільно думку з цього приводу повинні мати змогу оприлюднити всі його мешканці. Для цього й відбудуться громадські слухання. Як громада вирішить, так і буде. Однак думаю, що все ж більшість висловиться за повернення місту колишньої назви.

Слово громади

"Вибачте за високий штиль, – пише кандидат історичних наук Олександр Лукашевич, – але суперечки навколо імені міста приречені на вічне існування. Чому? Та тому, що їх складова, світоглядні установки, політична кон’юнктура – непереборні, навіть якщо його назвуть йменням найближчого природного об’єкта. Вони присутні в будь-якому прояві суспільно-історичної свідомості. Не згодні? Тоді почитайте різних політиків, філософів, наприклад, Х.-Г. Гадамера, В. Леніна, К. Поппера. Але оскільки їм властиво змінюватися, то слід бути готовими до періодичних проявів спроб перейменувати місто. Як до цього ставитися? З розумінням, адже дискусії зміцнюють і тестують історичну пам’ять містян – сполучну ланку між поколіннями.

Законом України "Про географічні назви" від 31.05.05 встановлено, що перейменування можливе як виняток, наприклад, якщо виникне потреба повернення окремим географічним об’єктам їх історичних назв (стаття 5). Як бути з новими – він не роз’яснює. Сама процедура відбувається з огляду на думку більшості населення, яке проживає на території, де розташовані ці об’єкти, відповідно до закону про референдуми. Необхідність у нас асоціюється з науковістю. Наука шукає закономірне й стійке в мінливому світі. Але вона в останню чергу формує суспільне уявлення про минуле. Історію більшість із нас пізнавала не з академічних монографій, а з книг Дюма, Скотта, Яна. Ось чому сьогодні ми спостерігаємо парадоксальне явище: під прапором реставрації справжньої історії краю, країни відбувається випинання одних фактів та ігнорування інших. Якщо, наприклад, йдеться про радянську епоху, то лише про сталінські репресії, концтабори. А от про трудові подвиги, наукові, спортивні досягнення – зовсім ні. Характерні у зв’язку з цим спроби викреслити з пам’яті Кіровограда імперські сторінки. Я не бачу перспективи в антиісторизму й тому запрошую в цікаве XVIII сторіття.

Указом від 24 грудня 1751 року (дати джерел дані за старим стилем) імператриця Єлизавета Петрівна наказала Сенату вжити заходів для переселення сербів і будівництва "заради нападу ворожого" фортеці. Ім’я її не було назване. Виконуючи волю монарха, Сенат 29 грудня розпорядився будувати фортецю наступного року, "яку йменувати фортецею Святої Єлисавети", для чого передбачалося звернутися до імператриці для отримання конфірмації (затвердження)…

Яким чином пов’язане ім’я святої з іменем імператриці? Для відповіді на це питання хотілося б знайти прямі вказівки з історичних джерел. Але такі мені не відомі. Довго починали будувати фортецю, але могли й не добудувати. Річ у тім, що занепокоїлась Порта, яка сприйняла цю подію як недружній акт із боку Петербурга. Фортеця перебувала за тридцять годин їзди від турецького кордону й тому, з погляду султана, її будівництво було порушенням російсько-турецького договору. За підтримкою той звернувся до англійського й австрійського урядів. Ситуація загострилася настільки, що російський посол Обрєзков почав побоюватися, як би будівництво фортеці Св. Єлисавети не стала причиною розриву й, можливо, війни з Туреччиною. На це віце-канцлер Воронцов відповів: "…побудова фортеці Св. Єлисавети буде великою вигодою для Росії й стримуватиме турків". Почату справу продовжили. Російська імперія прийняла самостійне рішення, не зробивши жодного пострілу. Перефразовуючи відомого персонажа, вона сказала фортеці: "Я тебе породила, я тебе й захищу!" Сама ж її й скасувала, видавши про це указ від 10 лютого 1784 року. У змісті указу не все ясно. Насамперед тому, що його присвячено декільком колишнім прикордонним фортецям. Отже, можна тільки припустити, що припис "звернути" їх у внутрішні міста поширюється й на фортецю Св. Єлисавети… От цікавий приклад. В ордері А.В. Суворова від 30 жовтня 1778 року використано словосполучення "єлизаветградський гарнізон" і "фортеця Св. Єлисавети" ("П.А. Рум’янцев, А.В. Суворов, М.І. Кутузов. Документи й матеріали. Київ. 1974). Очевидно, для прояснення питання необхідно використовувати не одну, а кілька гіпотез, використовуючи всі наявні факти й джерела…"

* * *

"Не буду багатослівний, – пише кіровоградець Геннадій Тупчієнко. – Вважаю ключовими такі моменти: необхідно встановити юридично законну назву міста. У 1991 – 1992 роках депутатська комісія вивчала це питання й дійшла висновку, що всі перейменування Єлизаветграда були зроблені з порушеннями чинних нормативних актів на час перейменування. Виходячи із цього, випливає єдина назва – Єлизаветград. У ЗМІ слід пояснити мешканцям міста, що для місцевого бюджету ця процедура не надто витратна й навести приклади інших міст, які пройшли через це. А всі референдуми й обговорення – це від лукавого..."

* * *

"Прагну поділитися з вами поглядами на ситуацію в нашому місті, – читаємо в дописі мешканця обласного центру Юрія Шнуркова, – відобразивши на сторінках моєї збірки "Вибух" ті стереотипи, коріння яких – ще з минулої "совковості", але які впливають на наше життя й донині. Чого лише вартий казенний підхід до питання про перейменування міста, коли знову не дають вибору, крім нав’язаних варіантів, один з яких не кращий від іншого: чи "совковий" Кіровоград – колишньої компартійної імперії, чи "імперський" Єлисаветград – колишньої царсько-російської імперії, що знищила й Запорозьку Січ, і українські вольності, зводячи імператриць і царів у ранг святих, щоб тепер їх міфологізували. І знову – жодного українського варіанта при перейменуванні українського міста в центрі України!..

Якщо й вирішувати давно назріле питання про перейменування, то тільки в культурно-географічному аспекті. Так, щоб через 15 – 20 років знову не повертатися до цієї проблеми. Вистачить із нас старих назв віджилих імперій з вантажем їх проблем. У новому столітті, у новому суспільстві – і нова назва, якщо прагнемо жити по-новому, без старих проблем, закладених у старих назвах".

Експерти великих проблем не бачать

Створена виконкомом Кіровоградської міської ради робоча група з підготовки та проведення громадських слухань "Про повернення Кіровограду історичної назви Єлисавет- град" уже розпочала консультації з народними депутатами України щодо правових основ процедури перейменування міста. Про це днями на засіданні робочої групи повідомив її голова депутат міської ради Григорій Дрок.

А зібралися на це засідання члени робочої групи, щоб почути думки експертів з питань, пов’язаних з перейменуванням міста. Зокрема, заслухали заступника начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС в області Тетяну Язловецьку, голову міської організації Союзу юристів України Сергія Соколана, начальника реєстраційної палати міської ради – державного реєстратора Тетяну Білоусову, старшого наукового співробітника відділу історії обласного краєзнавчого музею Костянтина Шляхового, начальника відділу громадської безпеки УМВС в області Олега Вітюгова та деяких інших спеціалістів.

Як стало зрозуміло з виступів фахівців, перейменування міста не спричинить значних проблем у реєстрації юридичних осіб та громадян. Не потребуватиме процедура перейменування й великих видатків з бюджету.

Костянтин Шляховий, розповідаючи про історію міста, підкреслив, що найменування "Єлисаветград" виникло як синонім до назви "Фортеця Святої Єлисавети". Написання назви Єлисаветград з літерою "с" відповідає нормам правопису XVIII століття і свідчить про давнє походження міста, зазначив історик.

Наступне засідання робочої групи відбудеться 14 квітня. До того її члени мають підготувати пропозиції щодо регламенту громадських слухань.

Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Віктор КРУПСЬКИЙ



12 квiтень 2010 - 22:44
chaos_vk (вст)

Слово громади
"яку йменувати фортецею Святої Єлизавети"

якщо цитуєте, потрібно робити це правильно:
«...Для защиты на всякий случай от нападения вражеского...построить...земляную крепость, которую именовать крепостью Святой Елисаветы»

Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.29824 сек. / запитів: 8 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua