МЕНЮ










6 липень 2012 - 11:00

Хотів убити колишню?


Історія взаємин між чоловіком і жінкою, гідна пера романіста, була недавно предметом розгляду в суді одного з районних центрів Кіровоградщини.

Ось за яких обставин почалося це кримінальне провадження. Десятого січня 2011 року під вечір "швидка" доставила в центральну районну лікарню місцевих жителів, назвемо їх Ларисою та Іваном (тут і далі імена змінені), обох – з ножовими пораненнями. Жінці дісталося в поперек, чоловікові – в ребра. Як і належить, медики повідомили про це правоохоронців. Прибувши до потерпілих, представник міліції дізнався, що Лариса та Іван – співмешканці, а напав на них Петро, колишній чоловік Лариси, який приїхав у райцентр із сусідньої області. Незабаром лиходія затримали. Незважаючи на те, що поранення потерпілих виявилися доволі легкими, Петрові інкримінували один із найтяжчих злочинів – замах на вбивство. І ось цю версію перевірили в суді.

53-річний підсудний стояв на тому, що не хотів нікого відправляти на той світ. Розповідь свою він почав здалеку: мовляв, одружився з Ларисою у 1980 році, у 1990-му офіційно розірвав шлюб, але потім ще довго співмешкав з нею. Остаточно розлучилися восени 2010 року, коли Лариса переїхала на Кіровоградщину. А на початку 2011 року Петро захотів провідати екс-дружину. Нове місце проживання Лариси йому було відоме. "Прибувши уранці в райцентр, – розповідав підсудний, – я купив хризантеми і вирушив за потрібною адресою. Мені ніхто не відчинив. Припустивши, що колишня пішла у справах, я залишив квіти і цукерки у сусідки і вирішив прогулятися містом. Під вечір повернувся. Мені знову не відчинили. Я почекав на сходовому майданчику. І раптом побачив колишню і свого давнього друга поруч з нею. Я, зрозуміло, запитав у неї, що це означає. А вона: мовляв, це її новий чоловік. Ну, я і розізлився. Не усвідомлюючи, що зі мною відбувається, дістав з кишені куртки ніж (його завжди носив із собою, для самооборони) і вдарив ним жінку в поперек. Від удару вона крикнула. А її коханець кинувся на мене, намагаючись відібрати ножа. У процесі боротьби я з необережності поранив його в груди. Із сусідньої квартири вибігла жінка. Можливо, вона й забрала в мене ніж, точно не пам’ятаю. Я присів біля входу в ліфт, чекав "швидку" і міліцію ... "

Також Петро підкреслював, що, якби хотів убити Ларису, то зробив би це, тому що можливість така у нього була.

Лариса ж розповіла суду, як кривдив її Петро, поки жили однією сім’єю. Мовляв, лупив її як Сидорову козу, а сам зраджував їй з іншими молодицями. Ось і довелося їй втекти від Петра. Тим більше, що йому знайшлася гідна заміна. Також Лариса заявила, що Петро, прибувши до неї 10 січня 2011 року, чудово знав про її стосунки з Іваном. За її словами, за місяць до того колишній гостював у неї, і вона відрекомендувала йому Івана як свого співмешканця. Що стосується мотивів нападу на неї, Лариса висловила тверде переконання в тому, що Петро мав на меті вкоротити їй віку. "Того дня із самого ранку він почав телефонувати мені на мобільний, – розповідала потерпіла. – Я не брала трубку – не бажала спілкуватися з колишнім взагалі. А через якийсь час почула на сходовому майданчику його голос – він розмовляв з моєю сусідкою. Зрозумівши, що він приїхав мене вбивати, я злякалася і зачаїлася в своїй квартирі. Сиділа до вечора. Близько 17-ї години мені подзвонив співмешканець, сказав, що збирається додому. Я повідомила йому про приїзд колишнього чоловіка. Домовилися про зустріч біля магазину. Вийшла з квартири і, не побачивши нікого, – швиденько на вулицю ... А коли, зустрівшись із співмешканцем, поверталася з ним додому, застала на сходовому майданчику колишнього. Він кричав на мене, погрожував убити. І дістав ніж ... "

"Вбивчу" версію Лариси підтримав її співмешканець (Івана допитували як свідка – статус потерпілого йому так і не присвоїли). Почав Іван, як і Петро, здалеку. Згадав і про те, як ходив у одну школу з Петром, і як познайомився з Ларисою, тоді ще нареченою друга. На початку 1980-х років життя розкидало їх по різних областях України. Не спілкувалися майже тридцять років, поки він, Іван, не зателефонував Ларисі і не поцікавився її життям. Це було у 2009 році. Дізнавшись, що Петро дуже кривдить Ларису, перейнявся її бідами. Потім ще дзвонив давній знайомій. Дійшла справа і до зустрічей. Нарешті, зійшлися і зажили однією сім’єю. За словами Івана, у грудні 2010 року Петро приїжджав до них у гості. А через місяць з’явився знову, щоб убити Ларису ... Також Іван описав, як рятував Ларису від ревнивого екс-чоловіка.

Допитали і сусідку потерпілої Наталю. Свідок підтвердила слова Петра про те, що він за кілька годин до кровопролиття залишав у неї хризантеми і цукерки. Про наміри Петра (хотів вбити колишню чи просто піддався емоціям) її не питали.

Суд визнав Петра винним у замаху на вбивство і призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на сім років. Більше року з цього терміну він вже провів під вартою. Напевно, Петро поскаржиться на рішення райсуду до апеляційного.



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.40517 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua