МЕНЮ










10 квiтень 2015 - 15:04

"Заздрю тим, хто в небі!"


Про запуск першого штучного супутника Землі у 1957 році, а за ним й другого, на борту якого в герметичній кабіні перебувала собака Лайка, я дізнався від батьків. А про виведення на орбіту навколо Землі 12 квітня 1961 року першого у світі космічного корабля – супутника "Восток" з людиною на борту, громадянином тодішнього Союзу Юрієм Гагаріним, ми, тодішні учні Кіровоградської середньої школи № 27, почули від першої вчительки Тетяни Кирилівни Кажанової. Що почалося після цього в класі, важко передати словами.

Ми всі кричали у захваті: "Ура!", ганяючи по класу, стрибали на партах та обнімали один одного, на той час геть не усвідомлюючи того, що тієї миті стали мимовільними свідками початку нової космічної ери. Після урочистої шкільної лінійки про проведення уроків мова вже не йшла, бо чи досиділи б ми до їх закінчення з нестримною енергетикою? А вже наступного дня надійшли у продаж, за висловом батька-журналіста, переверстані газети, на шпальтах яких великими літерами були надруковані повідомлення ТАРС про перший в світі політ людини у космічний простір. Ще днем раніше всі потужні радіостанції планети перервали свої передачі задля передачі новини № 1.

Як дорогоцінну символіку зберігаю газету " Известия" від 13 квітня 1961 року, випуск якої повністю присвячений цікавим і радісним розповідям про цю епохальну подію та надійність ракетно-космічного комплексу і систем управління посадкою.

Уже пізніше, у січні 1969 року, мав нагоду разом з переможцями ІІ Всесоюзного огляду шкільних творів на тему "Мій сучасник" у кількості 70 осіб з усього колишнього Союзу відвідати куточок пам’яті Юрія Гагаріна. Про цю екскурсію для нас потурбувалася секретар ЦК ВЛКСМ Тамара Куценко. А у вечірню годину, після теплої зустрічі з композиторами Іллєю Френкелем та Олександрою Пахмутовою, з якою дружно співали мелодії відомих пісень : "Главное, ребята, сердцем не стареть", " Есть одна у летчика мечта – высота, высота" ми залишилися у конференц-залі столичного готелю "Юність". Слухали розповідь школярки Марини Маслової, корінної москвички, про свого сусіда – фронтовика Героя Радянського Союзу Володимира Сергійовича Серьогіна, який під час минулої війни сто сорок разів піднімався в повітря. Він був людинолюбом, любив слухати музику Верді, Чайковського, грав на гітарі старовинні російські та циганські романси. У цьому йому допомагала грою на фортепіано дружина Таїсія Степанівна, яку він завжди називав не інакше як "мамунею". Він часто піднімався у безмежний простір разом з Юрієм Гагаріним. Разом не повернулися з останнього польоту 27 березня 1968 року… Вони до останнього боролися за життя літака, не думаючи про своє власне , не зробивши навіть спроби катапультуватися, Про це я прочитав 1970 року у збірнику "С чего начинается Родина" з нашими учнівськими конкурсними творами, який побачив світ у видавництві " Молодая гвардия".

Однак, крім десяти днів, проведених у столиці, був ще один, який закарбувався в пам’яті на все життя, – зустріч в ЦК ВЛКСМ з екіпажем космічного корабля " Восход - 2" льотчиками -космонавтами СРСР Героями Радянського Союзу підполковником Олексієм Леоновим та полковником Павлом Бєляєвим, після смерті якого у 1970 році його ім’ям було названо одну з кіровоградських вулиць. Про цю пам’ятну зустріч мені нагадує кольорова листівка з їхніми автографами. А хіба можна оминути увагою дні перебування в обласному центрі у вісімдесятих роках льотчиків – космонавтів СРСР двічі Героїв Радянського Союзу Валерія Рюміна і Леоніда Попова!

Космічних побратимів радісно зустрічав барвистий живий ланцюг кіровоградців та гостей міста з квітами в руках, який звивався вулицею 50 років Жовтня аж до 101-го мікрорайону. І хоча день видався спекотно-сліпучим, однак ніхто не ховався від сонця у затінок, бо кожний прагнув побачити героїв космосу зблизька. Мені пощастило зробити світлини цієї зустрічі стареньким фотоапаратом "Зоркий". Того ж дня вони зустрічалися з майбутніми авіаторами.

До речі, у моєму домашньому газетному архіві й наразі зберігається вирізка з обласної газети "Молодий комунар" від 28 травня 1968 року, у якій був надрукований репортаж під назвою "Високого неба вам, хлопці!"

Про діяльність юнацької військово-патріотичної школи "Авіатор" на базі тодішньої кіровоградської Школи вищої льотної підготовки ( ШВЛП) розповів мені заступник начальника по політичній частині Олексій Рибаков:

– Пам’ятаю, зайшов до мене наш комсорг Віктор Чеботарьов. Збуджений, очі усміхаються. Почав прямо з порогу: "Давайте створимо при нашій школі юнацьку школу для майбутніх пілотів. Це буде здорово! Слово – за вами". А що, думаю, непогана ідея, допоможемо учням визначитися з обранням професії. Наші викладачі справу знають, із задоволенням займатимуться із слухачами-старшокласниками сусідніх шкіл №№ 3,25, 27, яких вабить до себе небо. А до того вже знав про досвід роботи клубу "Ракета", створеного при управлінні цивільної авіації Комі АРСР. Оголосили прийом слухачів, яких усього за кілька днів назбиралося 38 осіб. А незабаром у єдиному в Україні навчальному закладі пілотного профілю почалися заняття з аеродинаміки, основ пілотування, радіозв’язку.

Мені пригадується той літній сонячний день, коли на сцені літнього майданчика у зеленому парку ШВЛП вітали перших випускників школи майбутніх авіаторів в кількості 15 осіб, бо деякі слухачі облишили думки про небо, зрозуміли: це – не моє… Випускників нагороджували грамотами, вручали подарунки, бажали щасливої дороги у зоряне майбутнє, високого неба.

Доречно зауважити, що частина з них не полишила у мріях думку про небо. Серед них були і мої однокласники: Микола Ганін, Володимир Шпак, Юрій Зосимов, майстер спорту СРСР Володимир Груздєв, який у складі збірної команди ШВЛП під керівництвом кіровоградця заслуженого тренера України Едуарда Нечая виграв першість Радянського Союзу серед навчальних закладів цивільної авіації, а також був чемпіоном зі спортивної гімнастики в особистому багатоборстві. А ось Валерій Калінін, який ще школярем грав у дублюючому складі футбольної команди "Зірка", став заслуженим штурманом Росії.

Вже не перший рік опікується музеєм космонавтики Кіровоградської льотної академії Національного авіаційного університету його директор Леонід Киреєв – колишній льотчик-винищувач, випускник Барнаульського вищого військового училища льотчиків, який навчався на одному курсі з майбутнім афганцем – Героєм Радянського Союзу Олександром Руцьким. Після звільнення в запас 1971 року з посади заступника командира авіаційного полку з військової підготовки, який дислокувався у Канатовому поблизу обласного центру, одинадцять років поспіль викладав курси аеродинаміки та основ авіації і космонавтики, а з 2003 року працює в музеї академії.

Від нього дізнався про історію створення музею, насиченого цінними експонатами з історії світової авіації і космонавтики, історії Льотної академії, а також численними спортивними нагородами та ще – подарунками від колишніх випускників не лише з усього колишнього Союзу, а й Монголії, Гвінеї, Таджикистану, В’єтнаму, інших країн далекого зарубіжжя.

Експонати розповідають відвідувачам музею про відстань у часі від відкриття у 1951 році Кіровоградського військового авіаційного училища льотчиків на чолі з фронтовиком генерал-майором Олександром Мельниковим до сьогодення. Тодішні курсанти проходили навчання на старенькому літакові ЯК-18, який був рідною машиною для Юрія Гагаріна під час навчання в 50-х роках у Саратовському аероклубі, з наступним переходом на інші типи бойових літаків: ІЛ-4, ЛІ-2, ІЛ-28.

До слова, випускником кіровоградського військового авіаційного училища льотчиків є льотчик-космонавт СРСР, уродженець міста Хабаровська Ігор Волк, який народився 12 квітня, що нині відзначається як Всесвітній день авіації й космонавтики, У 1978 році він був зарахований до загону космонавтів, а 17 – 29 липня 1984 року здійснив космічній політ як космонавт-дослідник разом з командиром екіпажу Володимиром Джанібековим і борт-інженером Світланою Савицькою на кораблі "Союз Т- 22" та на орбітальній станції "Союз - 7". Він – заслужений льотчик-випробувач СРСР. У жовтні 1990 року був гостем командування та курсантів нашого вишу.

А мені ось пригадався один з останніх записів у книзі відгуків: " Відвідав музей, це – просто СУПЕР! Заздрю тим, хто в небі !"




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.37434 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua