МЕНЮ










11 вересень 2015 - 10:59

Збирав "партійні внески"


Звістка про звіряче вбивство, яке трапилося 30 серпня цього року на Кущівці, вразила усіх, особливо тих, хто знав загиблу – Людмилу Щербакову, пенсіонерку, у минулому – вчительку 34-ї та 30-ї шкіл Кіровограда. Громадський резонанс спричинила й така обставина: вбивцею начебто виявився функціонер місцевої організації Компартії. Кореспондент "Вечірки" спробував з’ясувати, наскільки це відповідає дійсності.

Побувавши на вулиці Свердлова, де проживало подружжя Щербакових (чоловік убитої помер у день, коли її ховали), я зустрівся із тамтешнім мешканцем Дмітрієм Пєрвим (він просить писати його ім’я та прізвище саме так – відповідно до паспорта). Дмітрій на правах людини, якій ріднею покійних Щербакових довірено наглядати за їхнім будинком, завів мене в це помешкання. Я звернув увагу на чималу бібліотеку. Тут і Толстой з іншими класиками, і перекладні словники, і ботанічна література.

– Так, це були інтелігентні люди, – перехопив мій погляд Пєрвий. – Людмила Миколаївна викладала в школі мови – українську, російську, німецьку, англійську. Анатолій Вікторович і вчителював, і займався селекцією рослин. І він, і його дружина дуже любили квіти. Поки здоров’я дозволяло, у їхньому дворі з весни до осені усе квітувало. А ось тут, – Дмітрій показав на місце при виході з будинку, – я Миколаївну знайшов з ножем у потилиці…

Та я попросив його розповісти насамперед про Щербакових, про стосунки з ними.

– Люди вони були дуже хороші, – сказав Пєрвий. – Їхня садиба межує із домоволодінням моєї матері, у паркані – хвіртка, яка ніколи не зачинялася. Ми з Щербаковими жили як одна сім’я. Коли Вікторович заслаб та зліг, я й доглядати за ним Миколаївні допомагав. І в лікарню до нього ходив. Та не тільки я поважав цих людей – увесь тутешній люд. І не лише тутешній…

Як розповів Дмітрій далі, 28 серпня він, завітавши до Людмили Миколаївни із черговим добросусідським візитом, застав її з гостем – молодим чоловіком на ім’я Андрій.

– Потім Миколаївна розповіла мені, – згадує Пєрвий, – що то – секретар обкому Компартії, який приходив до неї, аби взяти членські внески. Мовляв, партія уповноважила його робити це, бо комуністи похилого віку не можуть прийти самі в обком. Звісно, він дурив Людмилу Миколаївну, скориставшись її пригніченістю – вона ж тільки й думала, що про чоловіка, який у тяжкому стані перебував у лікарні. Чи знала Миколаївна цього Андрія раніш? Знала. Він і торік до неї приходив, за тими ж "членськими внесками". Про це мені розказував чоловік покійної сестри Людмили Миколаївни. А 28 серпня цього року, як я зрозумів, Андрій виманив у неї "борг" із січня по вересень. Може, й наперед щось узяв… Через день, 30 числа зранку, я зайшов до неї, щоб полагодити замок у вхідних дверях. І знов застав у гостях у сусідки того ж Андрія. Вони пили чай з тортом-рулетом, котрий, як я зрозумів, приніс гість. Полагодивши замок, я пішов собі. А коли увечері зайшов до сусідки провідати її, то застав її лежачою на підлозі. Я подумав, що вона намагається дістати якусь річ, що закотилася під диван, і сказав: "Миколаївно, вставайте, я сам дістану". Та підійшовши ближче, вжахнувся – з її потилиці стримів чималий ніж. Тіло лежало у калюжі крові. Я викликав міліцію і швидку медичну допомогу. Медики констатували смерть жінки…

– Наступного дня, 31 числа, – продовжив свою розповідь Дмітрій Пєрвий, – міліція залучала мене до створення фоторобота ймовірного вбивці – все того ж Андрія. Показали мені й деякі знімки з нього, взяті, мабуть, із соціальних інтернет-мереж. У тому числі – де він з дівками в лазні. А першого вересня міліція привезла його, вже затриманого, сюди, в домоволодіння Щербакових, щоб провести тут так званий слідчий експеримент. Народу тут зібралося! Декого міліція взяла понятими, від них я потім і дізнався про обставини вбивства. Усе сталося начебто так. 28 серпня Андрій, побувавши у Щербакової в гостях, вивідав, що вона – самотня, і, видуривши в неї гроші під виглядом збирання партвнесків, пішов собі. А 30 числа завітав знову, щоб убити господарку і забрати гроші, коштовності. Із собою узяв торт-рулет і молоток. Коли я, полагодивши тут замок, вирушив додому, він, попивши чаю з Миколаївною, теж зібрався йти. Пропустивши Миколаївну, яка його проводжала, поперед себе, він зненацька напав на неї з молотком. Завдавши їй серію ударів по голові, лиходій заходився нишпорити у хатніх речах. Знайшовши кілька ювелірних виробів, вигрібши залишки пенсії із сумочки господарки та знявши з її шиї ланцюжок з кулоном, він хотів забиратися геть, як побачив, що жертва – агонізує. Тоді бузувір вирішив добити її – ножем. І добив… Після того залишив дім. Подолавши два квартали пішки і діставшись річки, вбивця вкинув туди молоток, який прихопив із собою. Потім узяв таксі і поїхав у ломбард. Отримавши там чотири тисячі гривень за обручку і золотий кулон на такому ж ланцюжку, він викупив за них власний ноутбук в іншому ломбарді. Наступного дня вбивця відвідав ще один такий заклад, де йому дали дві тисячі гривень за перстень з діамантом. Після того на волі він не пробув і доби… Ховали Людмилу Миколаївну третього вересня. Я хотів привезти на похорон Анатолія Вікторовича, та його родичі не дозволили – він уже помирав. І того ж дня обірвалося його життя. Чи знав Вікторович про загибель дружини? Я йому напередодні казав, та він був у надто тяжкому стані, щоб щось розуміти… Ми, сусіди Щербакових, скільки житимемо пам’ятатимемо їх – такі світлі, добрі вони люди були. Вічна їм пам’ять.

Уже в процесі написання цього матеріалу автор згадав, що "Вечірка" кілька років тому розповідала про Анатолія Щербакова. Стаття називалася "Ботанічний сад на Кущівці". Термін "ботанічний сад" було вжито у буквальному його значенні, оскільки Академія наук України зареєструвала щербаковське господарство як селекційний дослідний центр. У статті ішлося про те, звідки у Анатолія Вікторовича пристрасть до рослинництва (цю любов йому прищепив дід – відома в Єлисаветграді людина, який мав на Ковалівці великий сад), як він навчався у Одеському сільськогосподарському інституті та Московській сільськогосподарській академії імені К.А. Тимірязєва, як вчителював у кіровоградській СШ № 14, у місцевому технікумі з підготовки керівних кадрів колгоспів і радгоспів. При цьому, як писала "Вечірка", Щербаков "безперервно провадив селекційну роботу, обмінюючись її результатами зі своїми колегами з усього Радянського Союзу. Високий рівень його селекційної діяльності підтверджує хоча б те, що дослідник зміг свого часу з’ясувати причину захворюваності у тюльпанів. Тому його запросили до Москви на Виставку досягнень народного господарства, де в павільйоні “Квіти” Анатолій Щербаков зачитав селекціонерам з усієї тодішньої величезної країни доповідь про свій досвід боротьби з вірусом тюльпана".

Розповідалося у нашій статті і про співпрацю Щербакова, уже пенсіонера, з комунальним підприємством "Трест зеленого господарства".

"Я завжди готовий поділитися посадковим матеріалом з усіма, хто цікавиться селекцією рослин і садівництвом загалом", – сказав тоді нашому кореспонденту Анатолій Вікторович, який ще був при доброму здоров’ї.

Що стосується Андрія Іванова, затриманого за обвинуваченням у вбивстві Людмили Щербакової, він дійсно виявився причетним до Компартії, але – у минулому. Як пояснила автору цих рядків перший секретар міськкому КПУ Валентина Шаповалова, Іванов років зо два обіймав посаду першого секретаря Ленінського районного комітету КПУ, але півтора місяці тому залишив її. Причина, за словами Шаповалової, – проста: через брак фінансування. Нічого поганого вона за Андрієм не помічала ("Скромний, відповідальний"), але назвати нормальною людину, яка скоїла вбивство, вона не може. "Навіть не віриться в це", – сказала партійна діячка. Як скромного, тихого хлопця характеризують Андрія Іванова і його сусіди по будинку на проспекті Комуністичному.

Віктор КРУПСЬКИЙ




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.38708 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua