Продовжую спілкування з представником Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Кіровоградській області Любов'ю Бакаленко. Тема нашої сьогоднішньої розмови окреслена в заголовку.
- Як абонент кабельної мережі, що справно вносить щомісячну абонентну плату, котра, до речі, з першого листопада цього року збільшилася у півтора раза і становить нині 15 гривень, маю чимало претензій до кабельних ТРО як технічного, так і програмного аспекту. Але, чесно кажучи, не знаю, хто здійснює нагляд за діяльністю організацій кабельного телебачення.
- Згідно зі статтею 24 Закону "Про телебачення і радіомовлення" нагляд за операторами КТБ - компетенція Національної ради. Дотримання ж технічних параметрів контролює державна інспекція електрозв'язку в Кіровоградській області як структурний підрозділ "Укрчастотнагляду".
- Чи маю я право позову проти кабельного оператора, який не надає мені обумовлений пакет телепрограм або вносить до нього небажані для мене, як споживача, зміни?
- Ні. Річ у тому, що у типовому договорі операторів-кабельників предметом угоди є не надання абоненту конкретного набору телепрограм, а лише зобов'язання типу: "Виконання робіт з будівництва та технічного обслуговування кабельної системи колективного прийому телебачення". Тобто, абонент підписався не на пакет телепрограм, а на доставку йому по кабелю амплітуди струму...
- Якщо мені не зраджує пам'ять, то ніякого договору не укладалося. Була лише усна інформація щодо трансляції певної кількості каналів у повному обсязі їх мовлення.
- Безперечно, Національна рада має намір втрутитися у ці ненормальні відносини і захистити законні права телеглядачів.
- До речі, щодо законності. Чи підлягає кабельне телебачення ліцензуванню?
- В Україні діє понад 400 операторів кабельних систем, з них лише 87 мають ліцензію Національної ради. У Кіровограді - 10 кабельних мереж. Жодна з них не має ліцензії. Тож необхідно виробити чіткий і захищений державою процес: рішення органів місцевого самоврядування на монтаж та експлуатацію кабельного обладнання - ліцензія Національної ради.
- Оскільки розвиток кабельних мереж розпочався в 1990 році, то, виходить, більше як десятиліття ця специфічна підгалузь засобів масової інформації, по суті, не підлягала контролю і координації ні державних структур, ні Національної ради як позавідомчого недержавного конституційного органу з питань телебачення і радіомовлення, адже підставою для даного виду діяльності було достатньо лише дозволу органів місцевого самоврядування. Значна частина вітчизняного телепростору заповнена іноземним низькопробним продуктом або ж фільмами, у яких свідомо пропагується культ насилля та тероризму, здійснюється героїзація криміналітету, естетизація різноманітних збочень. І ніким це не контролюється, і ніхто за це не відповідає?!
- З гіркотою маю визнати слушність вашого зауваження. На жаль, Верховна Рада досі не визначилася з прийняттям Закону "Про кабельне і супутникове телерадіомовлення", тож орієнтиром для нас при ліцензуванні є Закон "Про телебачення і радіомовлення", дія якого поширюється і на кабельні мережі. Окрім цього, плануємо створити координаційну раду з питань розвитку телебачення, першочерговим завданням якої будуть розбудова кабельної мережі та чіткий контроль за дотриманням ліцензійних вимог. А поки що всі кабельники лише готуються до здачі документів на ліцензію. Хоча вже є перша ластівка: студію "Віакор" можна привітати з рішенням Національної ради щодо надання їй ліцензії.
До речі, щодо підвищення абонплати. Воно пов'язане з фінансовими витратами, які йдуть на укладання угод з власниками прав кожного із 20 каналів, котрі ми маємо змогу дивитися у мережі кабельного телебачення.
Розвиток кабельних мереж - це перспективна і потрібна річ для жителів міста, оскільки ми не маємо змоги з ефіру приймати всі телеканали, сигнал яких отримує наша телевізійна вежа. Попит і ціна на цю специфічну продукцію зростають, тож і пропозиція (її зміст і якість) просто зобов'язана бути високого гатунку, тим паче, що КТБ - це теж засіб масової інформації, до того ж досить високої вартості.
